дідько

Украинский

Морфологические и синтаксические свойства

ді́дь-ко

Существительное, одушевлённое, мужской род.

Корень: --.

Значение

  1. фолькл., бранн. чёрт, бес ◆ З хатніх чортів найперший чорт — це дідько.. Цей дідько як удень, то все на горищі сидить, а як уночі, то шастає по сінях та по коморах. И. Шаповал ◆ Ну тебе, Тимофію, до дідька! — сердиться Мірошниченко.— Ти .. можеш забити голову всяким зіллям, що про головне забудеш М. Стельмах ◆ Та хто іде? — Максим! Який Максим?.. Ой горе… Дідько знов несе… М. Стельмах

Синонимы

Антонимы

Гиперонимы

  1. істота

Гипонимы

Родственные слова

Этимология

Происходит от ??

Фразеологизмы и устойчивые сочетания

  • дідько знає
  • дідько несе
  • дідька лисого
  • на якого дідька?
  • якого дідька?

Библиография

    This article is issued from Wiktionary. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.