кільцювати
Украинский
Морфологические и синтаксические свойства
| наст. | прош. | буд. | повелит. | |||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1 л., ед. ч. (Я) | кільцю́ю | кільцюва́в | кільцюва́тиму | — | ||||
| 2 л., ед. ч. (Ти) | кільцю́єш | кільцюва́в кільцюва́ла |
кільцюва́тимеш | кільцю́й | ||||
|
кільцю́є | кільцюва́в кільцюва́ла кільцюва́ло |
кільцюва́тиме | — | ||||
| 1 л., мн. ч. (Ми) | кільцю́єм(о) | кільцюва́ли | кільцюва́тимем(о) | кільцю́ймо | ||||
| 2 л., мн. ч. (Ви) | кільцю́єте | кільцюва́ли | кільцюва́тимете | кільцю́йте | ||||
| 3 л., мн. ч. (Вони) | кільцю́ють | кільцюва́ли | кільцюва́тимуть | — | ||||
| Деепр. наст. | кільцю́ючи | |||||||
| Деепр. прош. | кільцюва́вши | |||||||
| Прич. страд. | кільцюва́ний | |||||||
кіль-цю-ва́-ти
Глагол, несовершенный вид, переходный, первое спряжение (тип спряжения 2a).
Корень: -кільц-; суффикс: -юва; глагольное окончание: -ти.
Произношение
Значение
- кольцевать ◆ Отсутствует пример употребления (см. рекомендации).
Синонимы
Антонимы
Гиперонимы
Гипонимы
Этимология
От сущ. кільце, далее из церк.-слав. кольце; производное от *коло; родств. колесо. Использованы данные словаря М. Фасмера. См. Список литературы.
Фразеологизмы и устойчивые сочетания
Библиография
|
|
Для улучшения этой статьи желательно:
|
This article is issued from Wiktionary. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.