міна

мі́-на

Существительное, неодушевлённое, женский род.

Корень: -мі́н-; окончание: -а.

Пример произношения

1. военн. мина: скрытно установленный взрывчатый заряд, приводящийся в действие при определённых условиях или по команде ◆ Строк бойової роботи міни не обмежується. Самоліквідатором міна не оснащується. Елементів недобування й незнешкоджуваності не має, однак дуже висока чутливість зривника МУВ (якщо такий використається) робить знешкодження міни вкрай небезпечним.
2. военн. мина: боеприпас для миномёта ◆ ...мінометна міна калібру 50 мм часів Великої Вітчизняної війни (німецького виробництва)
3. то же, что гримаса ◆ Брудним вказівним пальцем вивернув нижнє повіко на правому оці й майстерно скорчив міну, прозвану в народі "бекканко".
4. действие по значению гл. менять; мена ◆ Виконати міну.

1. -
2. -
3. -
4. -

1. -
2. -
3. -
4. -

1. -
2. -
3. -
4. -

1. -
2. -
3. -
4. -

Происходит от ??

• скорчити міну