утворення

утво́рення

Существительное, неодушевлённое, средний род.

Корень: --.

1. создание, образование (действие) ◆ Усю свою енергію й знання він вклав у справу утворення хору — Всю свою энергию и знания он вложил в дело создания хора Іван Кириленко, «Вибр.», 1960 г. ◆ Збагачення мови іде, безперечно, не тільки шляхом прямого утворення нових слів, неологізмів, а й шляхом переосмислення слів давніх — Обогащение языка идет, безусловно, не только путём прямого образования новых слов, неологизмов, но и путём переосмысления слов древних Максим Рильський, «IX», 1962 г.
2. образование (результат действия) ◆ З погляду хімії, білки — це дуже складні утворення з великими молекулами — С точки зрения химии, белки - это очень сложные образования с большими молекулами , 1962 // «Наука и жизнь», №5

Происходит от ??