баласт

бала́ст

Существительное, неодушевлённое, мужской род, тип склонения 1a.

Корень: --.

1. балласт ◆ За ним — караван: бойові кораблі та вантажні ґалери, повні майванського базальту — такий у них баласт. Сергій Батурин, «Легенда», 2006 г. ◆ Імовірно, все ж таки є сенс не розглядати існуючу на рівні рядових українців і росіян взаємну прихильність як прикрий баласт, а спробувати шляхом взаємних компромісів перенести бодай частину цього позитиву на державний рівень. Олександр Никитенко, «Про американську мрію, європейську ідею та російське «авось»», 2009 г. (цитата из Корпуса текстов украинского языка, см. Список литературы) ◆ Я глянув у Гільдині спокійні очі й відчув потребу зсунути з себе той страшний баласт, який гнітив мене днями й ночами. Богдан Бойчук, «Іду до Гільди лікуватися», 2004 г. (цитата из Корпуса текстов украинского языка, см. Список литературы)

Происходит от ??