бронебійник

Украинский

Морфологические и синтаксические свойства

падеж ед. ч. мн. ч.
Им. бронебі́йник бронебі́йники
Р. бронебі́йника бронебі́йників
Д. бронебі́йникові, бронебі́йнику бронебі́йникам
В. бронебі́йника бронебі́йників
Тв. бронебі́йником бронебі́йниками
М. бронебі́йникові, бронебі́йнику бронебі́йниках
Зв. бронебі́йнику бронебі́йники

бронебі́йник

Существительное, одушевлённое, мужской род, тип склонения 1a.

Корень: -брон-; соединительн. связка: -е-; корень: -бі-; суффиксы: -j-н-ик-.

Значение

  1. военн. бронебойщик (боец, стреляющий из бронебойного оружия) ◆ На галявині проти сонця бронебійники під орудою безвусого єфрейтора розіклали багаття, варять відшукану хтозна-де смолу. Олесь Гончар, «Прапороносці»

Синонимы

Антонимы

  1. -

Гиперонимы

  1. боєць, бійця; вояк, воїн

Гипонимы

Родственные слова

Этимология

Происходит от ??

Фразеологизмы и устойчивые сочетания

    Библиография

      This article is issued from Wiktionary. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.