бруківка

Украинский

Морфологические и синтаксические свойства

падеж ед. ч. мн. ч.
Им. брукі́вка брукі́вки
Р. брукі́вки брукі́вок
Д. брукі́вці брукі́вкам
В. брукі́вку брукі́вки
Тв. брукі́вкою брукі́вками
М. брукі́вці брукі́вках
Зв. брукі́вко* брукі́вки*

бру-кі́в-ка

Существительное, неодушевлённое, женский род, 1-е склонение (тип склонения 3*a).

Корень: --.

Значение

  1. мостовая, брусчатка ◆ Робітники зняли бруківку, додали до розчину щебінь, утрамбували його, і на бетонну основу поклали стару бруківку. «Автентичну бруківку перекладають, а нову видовбують засуджені», 2007 г. // «Високий Замок»

Синонимы

  1. брук

Антонимы

  1. -

Гиперонимы

Гипонимы

Родственные слова

Этимология

Происходит от ??

Фразеологизмы и устойчивые сочетания

    Библиография

      This article is issued from Wiktionary. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.