вівчар

См. также вівчарити.

Украинский

Морфологические и синтаксические свойства

падеж ед. ч. мн. ч.
Им. вівча́р вівчарі́
Р. вівчаря́ вівчарі́в
Д. вівчаре́ві, вівчарю́ вівчаря́м
В. вівчаря́ вівчарі́в
Тв. вівчаре́м вівчаря́ми
М. вівчаре́ві, вівчарю́, вівчарі́ вівчаря́х
Зв. вівча́рю вівчарі́

вівча́р

Существительное, одушевлённое, мужской род, тип склонения 2b.

Корень: -вівч-; суффикс: -ар.

Значение

  1. овчар, чабан, пастух ◆ Знов зозулі голос чути в лісі,//Ластівки гніздечко звили в стрісі.//А вівчар жене отару плаєм,//Тьохнув пісню соловей за гаєм
  2. овцевод ◆ Отсутствует пример употребления (см. рекомендации).

Синонимы

    Антонимы

    Гиперонимы

    1. пастух

    Гипонимы

    Родственные слова

    Этимология

    Происходит от ??

    Фразеологизмы и устойчивые сочетания

      Библиография

        This article is issued from Wiktionary. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.