незадоволення

незадово́лення

Существительное, неодушевлённое, средний род, 2-е склонение (тип склонения 7a).

Корень: --.

1. недовольство, неудовольствие, неудовлетворение, неудовлетворённость ◆ Чого б я тут плакав! — сказав її чоловік Максим Троян, з неприхованим незадоволенням Ставлячись до такої слабості. — Чего б я тут плакал! — сказал ее муж, Максим Троян, глядя с нескрываемым недовольством на такую слабость. А. А. Довженко, «Повесть пламенных лет» / перевод Александра Довженко, 1945—1956 г. (цитата из Национального корпуса русского языка, см. Список литературы) ◆ Коли ж Раїса довідалась, що селяни почали перше, ніж до неї, ходити до попа з проханням за своїх дітей, вона обурилась і виявила йому своє незадоволення. — Когда же Раиса узнала, что крестьяне, прежде чем идти к ней, стали ходить к попу с просьбой о своих детях, она возмутилась и высказала ему свое недовольство. М. М. Коцюбинский, «Куколка» / перевод Е. Егоровой, 1965 г. (цитата из Национального корпуса русского языка, см. Список литературы) ◆ Власне, не ні з того ні з сього, а саме тому, що вже з годину відчував потребу на комусь зірвати свою злобу і своє незадоволення з «нахабних» вчинків гостя, але все-таки вийшло, що наче б то ні з того ні з сього. — Вообще-то не то чтобы ни с того ни с сего, а потому, что уже с час ощущал потребность сорвать на ком-нибудь свою злость и свое недовольство «нахальными» поступками гостя, но все-таки получилось, что вроде бы ни с того ни с сего. Микола Хвылевой, «Ревизор» / перевод А. А. Руденко-Десняка, 1991 г. (цитата из Национального корпуса русского языка, см. Список литературы)

1. невдоволення, невдоволеність, незадоволеність

1. вдоволення, вдоволеність, задоволення, задоволеність

1. почуття, стан

1. досада/прикрість, обурення, ремство (ремстування), фрондерство

Происходит от прил. незадоволений, далее от ??